Єдина цифрова ідентифікація товарів і послуг

Єдина цифрова ідентифікація товарів і послуг — це інфраструктурний елемент концепту «Податки на долонях», який передбачає присвоєння товарам, послугам, роботам, сировині, напівфабрикатам, готовій продукції, підакцизним товарам, імпортованим та експортованим об’єктам єдиного цифрового класифікаційного коду в межах податково-господарської системи.

У межах концепту така ідентифікація потрібна для того, щоб кожна господарська операція мала не лише суму, сторони, договір і платіж, а й чітко визначений предмет економічного обміну. Система повинна розуміти, що саме передається: товар кінцевого споживання, сировина, напівфабрикат, послуга, робота, підакцизний товар, продукція національного виробника або імпортований товар. У Розділі 3 дисертації єдина система кодів класифікації товарів і послуг визначена як один із базових інфраструктурних елементів цифрової податково-господарської моделі.

Головна проблема, яку вирішує єдина цифрова ідентифікація, полягає у фрагментарності опису товарів і послуг у чинній практиці. Один і той самий товар може по-різному описуватися у договорі, рахунку, накладній, митному документі, податковій накладній, внутрішньому обліку підприємства або документах державних закупівель. Така різнорідність ускладнює автоматичне адміністрування, аналітику товарних потоків, контроль окремих товарних груп і побудову якісної економічної статистики. Б2 30.1 Загальна структура кодів класифікації товарів та послуг

У концепті «Податки на долонях» цифровий код виконує роль єдиної мови для всіх учасників системи: бізнесу, держави, банків, митних органів, виробників, торговельних посередників, роздрібних продавців і споживачів. Один і той самий код має використовуватися у договорах, рахунках, накладних, актах виконаних робіт, виробничих деклараціях, документах імпорту, експорту, оптової торгівлі, роздрібної реалізації, акцизного обліку та податкового адміністрування.

Це дозволяє системі автоматично визначати:

• до якої товарної групи належить об’єкт операції;
• чи є він товаром, послугою, сировиною, напівфабрикатом або готовою продукцією;
• чи належить він до підакцизної групи;
• чи може він бути товаром національного виробництва;
• чи застосовується до нього імпортний, експортний, виробничий, оптовий, роздрібний або акцизний режим;
• чи потрібно перевіряти залишок у звіті оригінальних товарів або в Акцизному звіті;
• який податковий алгоритм має бути застосований до конкретної операції.

У сфері виробничої торгівлі єдина цифрова ідентифікація має особливе значення. Вона дозволяє відокремити звичайний товар певної групи від оригінальної продукції конкретного виробника. Саме завдяки індивідуальному виробничому коду система може визначити, що відповідна операція є першою реалізацією товару національного виробництва, до якої може застосовуватися виробнича ставка. Без такого кодування було б складно технічно й юридично обґрунтувати спеціальний виробничий режим.

У сфері акцизної торгівлі цифрова ідентифікація дозволяє простежувати не лише готовий підакцизний товар, а й підакцизну сировину, з якої він виробляється. Це дає можливість бачити вхід сировини або готового товару через імпорт чи внутрішнє виробництво, передачу сировини переробнику, виробництво готового підакцизного товару, його рух через оптових посередників, роздрібну мережу та остаточний вихід із ринку через кінцеве споживання або експорт.

У сфері імпортно-експортної торгівлі цифровий код має визначати економічну категорію товару: товар кінцевого споживання, напівфабрикат або сировина. Це важливо тому, що в концепті податковий режим імпорту й експорту залежить не лише від факту перетину кордону, а й від ступеня переробки товару та його ролі в національній економіці.

Єдина цифрова ідентифікація також допомагає запобігати контрафакту. Якщо продукція виробника має індивідуальний виробничий код і обліковується у звіті оригінальних товарів, система може контролювати кількість офіційно підтвердженого товару в обігу. Це не дозволяє легально продавати більше одиниць оригінального товару, ніж було офіційно виготовлено або придбано.

Водночас така система не повинна перетворюватися на надмірний адміністративний бар’єр. Загальнодержавний код має описувати товарні групи та підгрупи, а не кожну можливу модифікацію товару в загальному режимі. Детальна індивідуалізація має застосовуватися насамперед там, де вона функціонально необхідна: у виробничому режимі, акцизному контролі, імпортно-експортній класифікації або для товарів, щодо яких потрібна простежуваність походження

Для бізнесу єдина цифрова ідентифікація означає спрощення документообігу. Підприємство не повинно щоразу по-різному описувати один і той самий товар у різних документах. Якщо товар має код, система може автоматично пов’язати між собою договір, рахунок, накладну, платіж, виробничу декларацію, сертифікат якості та податкове зобов’язання.

Для держави така ідентифікація створює якіснішу аналітичну базу. Держава бачить не лише суму операції, а й структуру товарного руху: які товари виробляються, які імпортуються, які експортуються, які реалізуються в роздріб, які є підакцизними, які належать до сировини або напівфабрикатів, а які є готовою продукцією.

Для концепту «Податки на долонях» значення цього терміна полягає в тому, що без єдиної цифрової ідентифікації неможливо повноцінно реалізувати автоматичне податкове адміністрування. Система не може автоматично визначити податковий режим, якщо вона не розуміє економічну природу предмета операції.