Акцизна торгівля
Акцизна торгівля у концепті «Податки на долонях» — це спеціальний цифрово-контрольний режим комерційно-операційного контуру, який застосовується до обігу підакцизних товарів і поєднує акцизне оподаткування у визначених точках входу товару до легального ринку з подальшим цифровим контролем його руху.
У межах концепту акциз не замінює ТОП і не скасовує торгово-операційну логіку. Якщо підакцизний товар реалізується в межах економічного обміну, така операція підпадає під відповідний режим ТОП: імпортний, виробничий, оптовий, роздрібний або експортний. Водночас сам акциз виникає не на кожному етапі руху товару, а у спеціально визначеній точці входу підакцизного товару до легального обігу. Саме це розмежування дозволяє поєднати загальну логіку операційного оподаткування з окремим фіскально-контрольним механізмом для соціально, фіскально або стратегічно чутливих товарів.
До підакцизних товарів у межах концепту належать алкогольні напої, тютюнові вироби, паливо, електроенергія та інші товари, які законодавчо або концептуально визначаються як підакцизні. При цьому всі підакцизні об’єкти поділяються на дві принципово різні групи: підакцизну сировину і готові підакцизні товари кінцевого споживання. Це розмежування є ключовим, тому що саме воно визначає момент виникнення акцизного зобов’язання та порядок подальшого руху товару.
Підакцизна сировина — це проміжний виробничий елемент, який перебуває під цифровим акцизним моніторингом, але сам по собі ще не є готовим товаром кінцевого споживання. Наприклад, це може бути тютюновий лист, спирт високої концентрації, проміжні продукти переробки нафти або інші ресурси, які використовуються для виготовлення готової підакцизної продукції. Така сировина не повинна автоматично оподатковуватися акцизом як кінцевий товар, але її рух має бути контрольованим, щоб вона не виходила в неконтрольований обіг. Б2.2 Схема руху підакцизної сировини
Готовий підакцизний товар кінцевого споживання — це продукція, яка вже може бути реалізована споживачу або використана за своїм кінцевим призначенням. Саме така продукція є основним об’єктом акцизного оподаткування. Акциз у цьому випадку не дублює ТОП, а виконує спеціальну функцію: фіскальне вилучення та контроль обігу товарів, які мають підвищене соціальне, фіскальне або регуляторне значення.
У концепті передбачаються три основні точки виникнення акцизного зобов’язання:
- імпорт готового підакцизного товару;
- внутрішнє виробництво готового підакцизного товару;
- добровільне декларування підакцизного товару для легалізації в системі.
При імпорті готового підакцизного товару акциз виникає в момент входу такого товару на митну територію та до легального внутрішнього обігу. Одночасно така операція може підпадати під імпортний ТОП за відповідним режимом, наприклад для готових товарів кінцевого споживання — за ставкою 25 %. Тобто імпорт готового підакцизного товару поєднує два елементи: акциз як спеціальний податок на підакцизний товар і ТОП як загальний операційний механізм імпортного входу товару на внутрішній ринок.
При внутрішньому виробництві готового підакцизного товару акциз виникає не просто через сам факт існування виробника, а через внесення підтвердженої партії готової підакцизної продукції до системи акцизного обліку. Після контролю якості, підтвердження виробничого походження та сплати акцизу така партія може маркуватися акцизними марками і переноситися до Акцизного звіту для подальшого руху в легальному обігу. Перша реалізація такої продукції виробником при цьому може оподатковуватися ТОП за виробничою ставкою 2,5 %. Б2.8 Схема руху акцизних товарів кінцевого споживання
Добровільне декларування є окремим механізмом легалізації підакцизних товарів, щодо яких з певних причин раніше не було сплачено акциз. Такий інструмент може застосовуватися для введення товару в легальний обіг за умови подання відповідної декларації, визначення бази, сплати податку та включення товару до системи акцизного обліку. Його сенс полягає не в заохоченні тіньового ринку, а в створенні контрольованого механізму повернення товару до легального обігу.
Основним цифровим реєстром акцизної торгівлі є Акцизний звіт. Він фіксує підтверджені залишки підакцизного товару, його походження, маркування, кількість, рух між учасниками ринку, списання, роздрібну реалізацію або інший дозволений вихід із обігу. За своєю функцією Акцизний звіт подібний до звіту оригінальних товарів у виробничій торгівлі, але застосовується до спеціальної групи товарів із підвищеним державним контролем.
Акцизний звіт має забезпечувати кількісний контроль: суб’єкт не може легально реалізувати більше підакцизного товару, ніж обліковується на його підтвердженому залишку. Якщо підприємство має у звіті 100 одиниць підакцизного товару, воно не може провести легальну реалізацію 101 одиниці. Таким чином система блокує необлікований перепродаж, підміну походження товару, дублювання маркування або введення в легальний обіг товару, який не був належно задекларований.
Акцизне маркування у концепті має поєднувати фізичний і цифровий контроль. Якщо товар підлягає маркуванню, акцизна марка або інший ідентифікатор має містити цифровий код, наприклад штрихкод або інший засіб ідентифікації. Це дозволяє пов’язати фізичну одиницю товару з електронною історією її руху: точкою входу, суб’єктом, який ввів товар в обіг, сплатою акцизу, поточним залишком і подальшими операціями.
У межах акцизної торгівлі доцільно розрізняти три основні режими руху підакцизного товару:
- Б2. 9 оптова торгівля підакцизними товарами;
- Б2.10 оптове кінцеве споживання;
- Б2.11 роздрібне кінцеве споживання.
Оптова торгівля застосовується тоді, коли підакцизний товар передається між суб’єктами, які мають право на подальший обіг такого товару. У такому випадку товар переходить від одного учасника до іншого з відповідним відображенням в Акцизному звіті.
Оптове кінцеве споживання стосується ситуацій, коли підприємство купує підакцизний товар не для перепродажу, а для власного використання. Наприклад, це може стосуватися пального або електроенергії, які використовуються у виробництві, транспорті чи іншій господарській діяльності. У такого покупця може активуватися обмежений режим Акцизного звіту: він дозволяє списувати товар у міру використання, але не дозволяє перепродавати його далі як товар торгового обігу.
Роздрібне кінцеве споживання застосовується до підприємств, які реалізують підакцизні товари фізичним особам. Наприклад, це можуть бути магазини, кіоски або роздрібні мережі продажу алкоголю чи тютюну. У такому випадку товар списується з Акцизного звіту через товарно-касовий чек або інший роздрібний документ, тобто через продаж кінцевому споживачу. Система не повинна дозволяти суб’єкту, який має лише роздрібний режим, здійснювати подальшу оптову реалізацію такого товару.
Окреме значення має рух підакцизної сировини. Імпорт підакцизної сировини може оподатковуватися за логікою імпортного ТОП для сировини за ставкою 0 %, та без виникнення акцизу. Внутрішня реалізація підакцизної сировини може підпадати під оптовий ТОП 3,5 %, але така сировина має продаватися лише суб’єктам, які мають відповідні технічні умови для її переробки. Експорт підакцизної сировини може розглядатися як експорт сировини за відповідним режимом, наприклад за ставкою 4 %. Така логіка дозволяє не дублювати акциз на проміжному виробничому етапі, але зберігати цифровий контроль за рухом сировини.
У межах концепту можливі два основні види акцизних ставок: специфічні та адвалорні. Специфічні ставки визначаються як фіксована сума податку за фізичну кількість товару, наприклад за 1000 сигарет або за 1 літр чистого спирту. Адвалорні ставки визначаються як відсоток від вартості товару. Такий поділ дозволяє враховувати різну природу підакцизних товарів: для одних товарів важливішим є фізичний обсяг, для інших — вартісна характеристика.
Акцизна торгівля також може містити елемент державного регулювання цін через цінові ліміти. Для алкоголю і тютюну можуть застосовуватися мінімальні роздрібні ціни, щоб унеможливити штучне здешевлення товару та зниження реальної акцизної бази. Для пального або електроенергії в окремих випадках можуть застосовуватися максимальні цінові обмеження, якщо держава розглядає такі товари як стратегічно важливі для економіки та населення. У такому випадку акцизна система виконує не лише фіскальну, а й регуляторну функцію.
Списання підакцизних товарів має відбуватися через функціонал Акцизного звіту. Якщо товар реалізовано, він списується через відповідну операцію продажу. Якщо товар використано підприємством для власних потреб, він списується як кінцеве використання. Якщо товар зіпсовано, втрачено, знищено або передано на утилізацію, система має передбачати окрему операцію списання із зазначенням підстави. Для окремих груп товарів утилізація може потребувати додаткового державного або технічного контролю.
Для бізнесу акцизна торгівля означає більш чіткі правила руху підакцизного товару. Підприємство бачить, які товари перебувають у звичайному торгово-операційному режимі, які — в режимі акцизного контролю, які можуть бути перепродані, які можуть бути лише використані, а які вже списані або виведені з обігу.
Для держави акцизна торгівля створює більш ефективний контроль без багаторазового оподаткування одного й того самого товару. Після сплати акцизу в точці входу система не повинна повторно нараховувати акциз на кожному наступному етапі. Замість цього вона контролює цифровий рух товару: походження, залишки, передачі, маркування, списання і кінцеву реалізацію. Такий підхід концентрує податок у ключових точках входу до легального ринку та переводить подальший рух товару в режим простежуваного цифрового контролю.