Методика Final Fiscal Effect, FFE

Final Fiscal Effect, FFE — це авторська методика визначення кінцевого фіскального ефекту податкового механізму, яка показує, яку частку розширеної економічної бази порівняння фактично забезпечує один відсоток податкової ставки у вигляді податкових надходжень.

FFE визначається як співвідношення частки фактично зібраного податку у розширеній економічній базі порівняння до базової або ефективної ставки відповідного податку. За своїм економічним змістом цей показник характеризує фіскальну продуктивність одного відсотка податкової ставки та дозволяє порівнювати кінцевий фіскальний ефект різних податкових механізмів незалежно від відмінностей у їх юридичних базах оподаткування.

У межах дослідження FFE було розроблено як відповідь на обмеження традиційних показників фіскальної ефективності. Показники податкового навантаження до ВВП, коефіцієнти ефективності, VRR для ПДВ або еластичність податкових надходжень мають аналітичну цінність, але не завжди коректно показують, наскільки саме податковий механізм здатний перетворювати ставку на фактичне фіскальне вилучення відносно тієї економічної бази, у межах якої він реально функціонує.

Головна логіка FFE полягає в тому, що податки не можна порівнювати лише за розміром ставки або сумою надходжень. Один податок може мати високу номінальну ставку, але вузьку, похідну або складно контрольовану базу. Інший податок може мати нижчу ставку, але ширшу, пряму й прозору базу. Саме тому FFE оцінює не просто ставку, а здатність одного відсотка ставки давати фактичний фіскальний результат.

У методиці FFE розмежовуються три рівні бази:

• юридична база оподаткування;
• економічна база податкового механізму;
• розширена економічна база порівняння.

Юридична база — це база, прямо визначена податковим законодавством для конкретного податку. Економічна база відображає той економічний процес або потік, у межах якого формується потенціал податкових надходжень. Розширена економічна база порівняння використовується не для нарахування податку платнику, а для аналітичного зіставлення різних податкових механізмів між собою. У дисертації як такий уніфікований вимірник використовується валовий товарообіг, оскільки саме він є первинним економічним джерелом формування більшості похідних податкових баз: доходу, доданої вартості, прибутку, фонду оплати праці, дивідендів та інших форм економічного доходу.

У практичному вимірі значення FFE можна читати так: якщо FFE дорівнює 1, то один відсоток податкової ставки забезпечує один відсоток фіскального вилучення з розширеної економічної бази порівняння. Якщо FFE менше 1, це означає, що один відсоток ставки трансформується лише в частину одного відсотка фіскального вилучення. Причинами цього можуть бути звуження юридичної бази, пільги, податкові кредити, винятки, складні коригування, нерівномірність застосування ставок, ухилення або структурні особливості самого податкового механізму. Інтерпретаційні діапазони значень FFE для різних податкових механізмів наведено нижче.

Водночас FFE не є універсальним показником “якості” податку. Він не вимірює безпосередньо справедливість податку, адміністративні витрати держави, витрати бізнесу на комплаєнс, вплив на ціни, інвестиції або корупційні ризики. Його функція вужча, але важлива: FFE показує саме кінцеву фіскальну продуктивність податкового механізму відносно розширеної економічної бази порівняння.

За допомогою FFE встановлено, що фіскальна ефективність податку визначається не лише ставкою, а насамперед характером його бази. Податки з прямою, широкою та прозорою базою демонструють вищу фіскальну трансмісію, тоді як податки з похідною, звуженою або складно коригованою базою мають нижчий кінцевий фіскальний ефект. Модельні розрахунки також показали, що підвищення ставки збільшує суму надходжень, але саме по собі не змінює внутрішню фіскальну продуктивність механізму, якщо структура бази залишається незмінною.

Для концепту «Податки на долонях» значення FFE полягає в тому, що цей показник допомагає пояснити, чому податкова реформа не повинна зводитися лише до зміни ставок. Якщо податкова база залишається похідною, вузькою, складно контрольованою або адміністративно залежною, підвищення ставки може збільшити формальне навантаження, але не усунути структурну слабкість самого механізму.

Саме тому концепт орієнтується на податкову модель, у якій база пов’язується не з похідним бухгалтерським результатом, а з фактичною господарською операцією, товарним рухом, рухом коштів і цифровою фіксацією економічного обміну. У цьому сенсі FFE є одним із методологічних мостів між емпіричною перевіркою чинних податкових механізмів і розробленням торгово-операційного оподаткування.