Концепція

Приватно-дохідний контур

Приватно-дохідний контур — це частина фіскальної архітектури концепту «Податки на долонях», яка охоплює оподаткування доходів фізичних осіб, насамперед заробітної плати, дивідендів, прирівняних доходів та інших грошових надходжень громадян.

У межах концепту фіскальна система поділяється на два основні контури: комерційно-операційний контур і приватно-дохідний контур. Комерційно-операційний контур стосується товарно-господарського обороту бізнесу, а приватно-дохідний контур — доходів фізичних осіб. Такий поділ дозволяє не змішувати оподаткування підприємницького обороту з оподаткуванням приватних доходів громадян.

Головна ідея приватно-дохідного контуру полягає у тому, щоб замінити множинність окремих платежів, ставок, звітів і напрямів адміністрування більш простою логікою: один дохід фізичної особи — один єдиний платіж — подальший розподіл податкової та соціальної складових уже на рівні держави.

У чинній системі оподаткування праці роботодавець взаємодіє з кількома пов’язаними елементами: податком на доходи фізичних осіб, єдиним соціальним внеском, військовим збором, звітністю, розрахунками, строками сплати та окремими адміністративними правилами. У концепті «Податки на долонях» ця складність переноситься з рівня роботодавця на рівень державної системи: платник працює з єдиним платежем, а держава після його надходження розподіляє суму між бюджетною, соціальною та іншими цільовими складовими. У розділі 3 дисертації прямо зазначено, що соціальне забезпечення не скасовується, а лише переноситься з рівня окремого адміністрування платником на рівень внутрішнього державного розподілу єдиного платежу.

У робочій ставковій моделі концепту приватно-дохідний контур представлений єдиним платежем із доходів фізичних осіб за ставкою 30 %. Ця ставка не означає ліквідацію соціальної функції відповідних надходжень. Вона поєднує податкову та соціальну логіку в одному платежі: умовно 22 % можуть виконувати соціальну функцію, співставну з ЄСВ, а 8 % — приватно-дохідну податкову функцію, співставну з ПДФО. Такий поділ використовується також для методологічної зіставності з TSBI-аналізом.

Важливо, що приватно-дохідний контур не є просто “податком із зарплати”. Він охоплює ширшу логіку офіційних доходів фізичної особи. До таких доходів можуть належати заробітна плата, дивіденди, прирівняні доходи, повернення коштів засновнику та інші грошові доходи, які мають бути відображені в індивідуальному податковому профілі фізичної особи. У таблиці характеристик цього механізму в дисертаційних матеріалах прямо вказано, що основним об’єктом є дохід фізичної особи, а основними видами доходів є заробітна плата, дивіденди, прирівняні доходи та інші доходи.

Для роботодавця приватно-дохідний контур означає спрощення операції виплати заробітної плати. Підприємство виступає податковим агентом, формує зарплатну відомість, а система повинна забезпечити одночасне проведення виплати працівнику та сплату відповідного єдиного платежу. У моделі концепту виплата заробітної плати без податку алгоритмічно виключається: зарплатна відомість має проводитися лише за наявності коштів і на саму виплату, і на пов’язаний податковий платіж.

Для фізичної особи приватно-дохідний контур означає формування більш прозорого податкового профілю. Інформація про отриманий дохід і сплачений податок автоматично фіксується в індивідуальному податковому профілі. На підставі цих даних може формуватися автоматична декларація, яка за потреби доповнюється іншими доходами, не зафіксованими системою автоматично.

Окреме значення має пенсійна та соціальна логіка. У концепті соціальна складова єдиного платежу може враховувати не лише заробітну плату, а весь офіційний дохід фізичної особи. Це потенційно розширює базу соціального обліку і дозволяє пов’язати майбутні соціальні права громадянина не лише з вузьким показником найманої праці, а з ширшим офіційно підтвердженим доходом.

У двоконтурній фіскальній архітектурі приватно-дохідний контур також виконує функцію зв’язку між бізнесом і домогосподарствами. Комерційний сектор виплачує доходи фізичним особам, приватний сектор отримує післяподатковий дохід, а через кінцеве споживання ці кошти повертаються до комерційного сектору у вигляді попиту на товари й послуги. Тому приватно-дохідний контур не ізольований від комерційно-операційного контуру: вони разом формують замкнений економічний цикл, який у ширшій схемі можна відобразити через спільний агрегат BUS+HH.

Для TSBI приватно-дохідний контур має методологічне значення, тому що саме він показує фактичне податкове навантаження на приватний сектор і дозволяє оцінювати структурний баланс між податковим впливом на бізнес і доходами громадян. У матеріалах прогнозування концепту зазначено, що приватно-дохідний контур важливий не лише для загального фіскального порівняння, а й для TSBI-аналізу, де необхідно розмежовувати соціальну та приватно-дохідну складові єдиного платежу.

Для концепту «Податки на долонях» значення приватно-дохідного контуру полягає в тому, що він доповнює комерційно-операційну модель. Якщо комерційно-операційний контур спрощує оподаткування бізнес-обороту через ТОП, то приватно-дохідний контур спрощує оподаткування праці та інших доходів фізичних осіб через єдину ставку і єдину логіку адміністрування.

Отже, приватно-дохідний контур — це другий базовий фіскальний контур концепту «Податки на долонях». Він переводить оподаткування доходів фізичних осіб у більш просту, прозору й алгоритмічно керовану модель: дохід фізичної особи фіксується системою, єдиний платіж сплачується одночасно з виплатою доходу, соціальна і податкова складові розподіляються державою, а податковий профіль громадянина формується автоматично.