Гіпотеза дослідження

Гіпотеза дослідження - сформульована через наукову ідею щодо обмеженої фіскальної ефективності окремих сучасних податкових механізмів:

«Обмежена фіскальна ефективність окремих сучасних податкових механізмів може бути зумовлена не лише складністю їх адміністрування, інституційними особливостями або зовнішніми економічними факторами, а насамперед відсутністю достатньої емпіричної підтвердженості тих економічних переваг, які були покладені в основу їх запровадження».

У межах цієї ідеї суб’єктивними політико-економічними податковими механізмами вважаються такі механізми, фіскальна доцільність яких значною мірою ґрунтується на теоретичних припущеннях, але не підтверджується достатньо переконливими історико-статистичними результатами.

Тобто гіпотеза не стверджує, що кожний складний податковий механізм є неправильним, неефективним або непридатним для використання. Її зміст полягає в іншому: якщо податковий механізм заявляється як економічно ефективніший за попередню модель, то така перевага не повинна прийматися як очевидна лише через теоретичну привабливість, політичну популярність або міжнародну поширеність. Вона має бути перевірена через фактичні історико-статистичні результати, фіскальну стабільність, волатильність, співвідношення з ВВП та кінцевий фіскальний ефект.

У дисертації ця гіпотеза виникла після історико-теоретичного аналізу еволюції оподаткування. Початкові результати дозволили припустити, що частина сучасних податкових механізмів сформована не лише під впливом об’єктивної економічної логіки, а й під впливом політичних, соціальних, інституційних та корпоративних інтересів. Саме тому такі механізми можуть зберігати зовнішню теоретичну привабливість, але в практичному застосуванні проявляти інституційні викривлення, складність адміністрування та обмежену фіскальну результативність.

Гіпотеза дослідження виконує роль логічного переходу від історичного аналізу до емпіричної перевірки. Спочатку аналізується генезис податкових механізмів і виявляється відмінність між більш об’єктивними механізмами, що мають пряму, вимірювану й менш інтерпретаційно залежну базу, та більш суб’єктивними механізмами, фіскальна доцільність яких значною мірою спирається на складні нормативні конструкції або теоретично заявлені переваги. Після цього гіпотеза перевіряється через систему дослідницьких інструментів.

У дослідженні перевірка гіпотези здійснювалася за кількома напрямами:

• історико-теоретичний аналіз еволюції податків і податкових теорій;
• порівняльний аналіз відповідності податкових механізмів класичним економічним дефініціям;
• оцінювання складності розрахунку податкового зобов’язання;
• аналіз довгострокової динаміки фіскальної ефективності податків;
• методика Final Fiscal Effect, FFE;
• модель Tax Structure Balance Index, TSBI;
• допоміжний показник Economic Potential of Private Income, EPPI;
• перевірка прихованої каскадності ПДВ;
• мікрорівневий аналіз підприємств України;
• порівняльне моделювання чинної системи оподаткування та торгово-операційної моделі.

Систематизація результатів перевірки показала, що прямі й формалізовані механізми переважно мають стабільнішу та зрозумілішу фіскальну логіку, тоді як складні й похідні механізми частіше мають нижчу або менш стійку фіскальну результативність, більше точок адміністративного впливу, оптимізації та викривлення бази. У Додатку З ця перевірка подана як послідовність напрямів: від генезисної перевірки і початкової емпіричної оцінки ПДВ до FFE, довгострокових трендів, мікроаналізу підприємств України та перевірки узгодженості різних підходів.

Для концепту «Податки на долонях» значення гіпотези полягає в тому, що вона пояснює, чому проблема податкової системи не може бути вирішена лише зміною ставок або косметичним спрощенням звітності. Якщо сама конструкція податкового механізму відриває податкове зобов’язання від фактичної господарської операції, створює похідну або складно контрольовану базу, залежить від великої кількості коригувань, кредитів, відшкодувань і винятків, то система потребує не лише кращого адміністрування, а глибшої податково-господарської трансформації.

Саме тому концепт пропонує перейти від складних, похідних і адміністративно коригованих баз до моделі, у якій податкове зобов’язання пов’язується з фактичною господарською операцією, рухом товару, рухом коштів і цифровою фіксацією економічного обміну. У науковій новизні ця логіка закріплена як теоретико-прикладна модель трансформації податкової системи та як підстава для розроблення торгово-операційного оподаткування.