Міжкраїнна податкова та економічна конкуренція
Міжкраїнна податкова та економічна конкуренція — це суперництво держав за залучення капіталу, інвестицій, виробництва, робочих місць, висококваліфікованих працівників, споживчого попиту та міжнародних товарно-фінансових потоків через податкові ставки, податкові режими, пільги, якість адміністрування, правову визначеність і загальні умови ведення бізнесу.
У межах дослідження цей термін використовується для пояснення того, що податкова система країни не функціонує ізольовано. В умовах відкритої економіки підприємства, капітал, прибуток, нематеріальні активи, фінансові потоки й окремі ланки господарських процесів можуть переміщуватися між юрисдикціями. Тому держави фактично конкурують між собою не лише за допомогою цін, виробничих можливостей або торговельної політики, а й через податкову архітектуру.
Міжкраїнна податкова конкуренція не зводиться тільки до зниження ставок. Вона проявляється також у спрощенні адміністрування, створенні спеціальних режимів, наданні податкових пільг, формуванні привабливих правил для інвесторів, захисті прав власності, стабільності законодавства, рівні цифровізації державних сервісів і передбачуваності податкового контролю.
Цей фактор не слід розглядати лише як негативний. Податкова конкуренція може стримувати надмірне фіскальне навантаження, змушувати держави спрощувати правила, зменшувати адміністративний тиск і боротися за якість власної податкової системи. Проблема виникає тоді, коли конкуренція між країнами призводить до розмивання податкових баз, перенесення прибутку в інші юрисдикції, використання офшорних структур, внутрішньокорпоративних схем, трансфертного ціноутворення або штучного переміщення фінансових результатів.
У цьому сенсі міжкраїнна податкова та економічна конкуренція тісно пов’язана зі світовою економічною глобалізацією. Глобалізація робить податкові бази мобільнішими, а податкова конкуренція створює для держав додатковий тиск: або зберігати старі складні механізми і втрачати частину бази, або змінювати податкову модель так, щоб вона була простішою, стабільнішою, прозорішою і менш залежною від мобільного прибутку.
Для України цей фактор має особливе значення. Протягом тривалого часу українська податкова система орієнтувалася на запозичення елементів податкових моделей розвинених країн. Однак механічне копіювання окремих податкових форм не гарантує аналогічного результату, якщо відрізняються рівень інституційної довіри, податкова мораль, структура економіки, рівень доходів населення, якість адміністрування, судовий захист, поведінка державних органів і можливості бізнесу адаптуватися до складних правил.
Тому в межах концепту «Податки на долонях» міжкраїнна податкова конкуренція розглядається не як аргумент для простого зниження ставок і не як підстава для копіювання чужих моделей. Вона є аргументом на користь побудови власної податково-господарської архітектури, яка враховує українські умови: структуру підприємництва, рівень довіри до держави, потребу у внутрішньому виробництві, цифровізації операцій, прозорості бази та мінімізації адміністративного втручання. З позиції концепту, конкурентоспроможною є не та податкова система, яка просто має нижчі ставки, а та, яка забезпечує зрозумілу базу, передбачуваний момент виникнення податкового зобов’язання, автоматичне адміністрування, захист інформації, менше можливостей для довільного трактування операцій і кращі умови для легального підприємництва.
Це дозволяє пояснити, чому концепт робить акцент на фактичній господарській операції, торгово-операційному оподаткуванні, цифровій фіксації економічного обміну та автоматичному податковому адмініструванні. Така модель має зменшити залежність податкової системи від мобільного прибутку, складних корпоративних структур і похідних бухгалтерських баз, які є особливо вразливими в умовах міжнародної податкової конкуренції.