Інституційні викривлення

Інституційні викривлення — це відхилення фактичної конструкції або практичного функціонування податкового механізму від його класичної економічної природи, заявленої фіскальної логіки або очікуваного способу впливу на платника. Таке викривлення виникає тоді, коли податок формально зберігає свою назву й теоретичне призначення, але в реальному господарському обороті починає виконувати іншу економічну функцію, створює додаткові точки адміністративного впливу, допускає різне трактування бази або відриває податкове зобов’язання від фактичної економічної події.

У межах дослідження інституційні викривлення використовуються як аналітична ознака того, що податковий механізм не можна оцінювати лише за його юридичною назвою, ставкою або формальним місцем у податковій системі. Важливо перевірити, чи справді механізм працює так, як він описаний у класичній економічній дефініції: що є реальним об’єктом оподаткування, хто фактично несе податкове навантаження, чи не трансформується податок у механізм іншої економічної природи та скільки адміністративних або розрахункових елементів потрібно для формування податкового зобов’язання.

Йдеться про метод перевірки, за допомогою якого в дослідженні встановлюється, чи відповідає фактична робота податку його класичному економічному змісту. У науковій новизні цей підхід описано як двокритеріальний інституційний підхід: податковий механізм оцінюється за відповідністю класичній економічній дефініції податку та за рівнем ускладнення його адміністрування.

У цьому підході інституційне викривлення не є просто технічною помилкою законодавства. Це більш глибока проблема: податок може формально залишатися “податком на споживання”, “податком на прибуток” або “акцизом”, але через конструкцію бази, порядок адміністрування, наявність кредитів, відшкодувань, коригувань, пільг, спеціальних режимів або адміністративної практики його економічна дія може змінюватися.

Наприклад, ПДВ у класичному описі розглядається як нейтральний податок на кінцеве споживання. Однак у практичних умовах він може втрачати нейтральність, якщо невідшкодований або несвоєчасно компенсований податковий кредит перетворюється для підприємства на ліквіднісний тиск, витратний чинник або елемент собівартості. У такому випадку податок починає впливати не лише на кінцеве споживання, а й на фінансовий стан підприємства в процесі обороту.

Податок на прибуток також може мати інституційне викривлення, якщо його фактичне адміністрування відривається від реального фінансового результату. Класично він має справлятися з прибутку, але якщо очікуваний рівень сплати формується під адміністративним тиском, через умовні показники, коригування або практику “мінімального очікуваного платежу”, зв’язок із фактичною прибутковістю частково послаблюється. Б2-9/1 “Порівняльний аналіз відповідності податкових механізмів класичним економічним дефініціям”.

Для концепту «Податки на долонях» значення цього терміна полягає в тому, що він пояснює одну з головних причин переходу до торгово-операційної логіки. Якщо чинні складні механізми можуть втрачати прямий зв’язок із реальною господарською операцією, то нова модель повинна будуватися на більш формалізованій, прозорій і цифрово підтвердженій базі: факті економічного обміну, русі товару, русі коштів і автоматичному відкритті податкової бази.

Б2-9/1 “Порівняльний аналіз відповідності податкових механізмів класичним економічним дефініціям”.