Єдина система кодів класифікації товарів і послуг

Єдина система кодів класифікації товарів і послуг у межах податкового концепту «Податки на долонях» є одним із базових інфраструктурних елементів цифрової податково-господарської моделі. Її призначення полягає у створенні єдиного способу ідентифікації товарів, послуг, робіт, сировини, напівфабрикатів, готової продукції, підакцизних товарів, продукції національного виробництва, а також імпортованих та експортованих об’єктів у всіх сферах господарського обороту.

Відсутність наскрізної класифікації призводить до фрагментарного опису одного й того самого товару в митних документах, договорах, рахунках, накладних, державних закупівлях, внутрішньому обліку та податковій звітності. Довільні текстові назви не завжди створюють безпосередню помилку у ставці податку, але істотно ускладнюють зіставлення документів, моніторинг товарних потоків, статистичний аналіз і формування цілісної економічної картини.

У концепті значення класифікаційного коду зростає, оскільки податковий режим може залежати від економічної природи об’єкта: належності до сировини, напівфабрикатів або товарів кінцевого споживання, статусу продукції національного виробника, підакцизної групи, сфери обороту та способу виходу з внутрішнього ринку через роздрібне споживання або експорт.

Код класифікації виконує не лише довідкову або статистичну функцію. Він стає цифровим елементом податкового адміністрування, за допомогою якого система визначає предмет господарської операції, сферу комерційного обороту, допустимий податковий режим, зв’язок із первинними документами та подальший рух товару або послуги. Водночас сам код не є об’єктом чи базою оподаткування і не створює податкового зобов’язання без фактичної господарської операції.

У межах концепту система позначається як ККТП — код класифікації товарів і послуг. ККТП зазначається в електронних договорах, рахунках, накладних, актах виконаних робіт, виробничих деклараціях, документах імпорту й експорту, оптової та роздрібної реалізації, акцизного і податкового обліку. Завдяки цьому кожна операція отримує не лише текстову назву предмета, а й формалізований цифровий ідентифікатор.

Запропонована система має дворівневу структуру. Перший рівень становить загальнодержавний класифікаційний код, який присвоюється товарній групі або підгрупі, а не кожній окремій модифікації товару. Він описує узагальнену категорію: будівельні матеріали, вироби з полімерів, алкогольну продукцію, тютюнові вироби, певний вид сировини або послуги відповідної сфери.

Загальнодержавний код використовується у звичайному комерційному обороті, зокрема в оптовій торгівлі, коли товар не потребує індивідуальної виробничої ідентифікації. Його використання не означає обов’язкової державної перевірки повної попередньої історії придбання кожної одиниці. У загальному оптовому режимі код ідентифікує товарну групу, тоді як визначальними для оподаткування залишаються фактична операція, відкриття податкової бази та належне виконання зобов’язання.

Другий рівень становить індивідуальний виробничий код, який присвоюється конкретній номенклатурній позиції національного виробника після затвердження технічних умов і підтвердження права випускати відповідну продукцію. Такий код поєднує загальнодержавну класифікацію із цифровим ідентифікатором конкретного товару конкретного виробника.

ККТП-ВК = ЗГК – ІВІ

де ККТП-ВК — код класифікації товару з індивідуальним виробничим ідентифікатором; ЗГК — загальнодержавний груповий код товару; ІВІ — індивідуальний виробничий ідентифікатор конкретної номенклатурної позиції виробника.

Перша частина коду показує належність продукції до загальнодержавної товарної групи. Друга частина ідентифікує конкретну продукцію конкретного виробника з визначеними технічними характеристиками. Це дозволяє одночасно зберігати єдність державного класифікатора та відокремлювати оригінальну продукцію національного виробника від інших товарів тієї самої групи.

Підставою для присвоєння індивідуального виробничого коду є технічні умови. Вони фіксують вид і призначення продукції, технічні характеристики, сировину, норми її використання, вимоги до якості, сертифікати, санітарно-гігієнічні висновки та інші документи стандартизації. Після затвердження технічних умов система присвоює код кожній окремій номенклатурній позиції виробника.

Фактичне введення продукції до товарообігу здійснюється через виробничу декларацію. Після підтвердження випуску відповідна кількість потрапляє до Звіту оригінальних товарів. Від цього моменту партія рухається ринком не лише як товар загальної групи, а як підтверджена продукція конкретного виробника з обмеженим цифровим залишком.

Якщо виробник увів до обігу 100 одиниць із певним індивідуальним кодом, система не повинна дозволяти офіційний рух більшої кількості. Код і підтверджена кількість зберігаються під час першої реалізації, перепродажу посереднику, передачі до роздрібної мережі, експорту або кінцевого споживання. Загальну послідовність показано в матеріалі «Життєвий цикл індивідуального виробничого коду».

Особливе значення ККТП має на стадії імпорту. Під час входу товару на внутрішній ринок система повинна визначити, чи належить він до товарів кінцевого споживання, напівфабрикатів або сировини. Від цієї категорії залежить імпортна ставка та подальший напрям руху. Для готових підакцизних товарів код також забезпечує розмежування першого етапу оподаткування імпортним ТОП і другого, самостійного акцизного етапу.

Для підакцизних товарів ККТП повинен охоплювати як готову продукцію, так і підакцизну сировину. Єдина ідентифікація дозволяє простежити імпорт або внутрішнє виробництво, передачу сировини переробнику, виготовлення готового товару, рух через оптових посередників, роздрібну мережу та остаточний вихід через кінцеве споживання, експорт або підтверджене списання.

У виробничому режимі індивідуальний код дозволяє системі встановити, що операція є першою реалізацією підтвердженої продукції національного виробника та може оподатковуватися за виробничою ставкою. Код також виконує антиконтрафактну функцію, оскільки пов’язує оригінальний товар із конкретним виробником, технічними умовами, декларацією та фактично підтвердженою кількістю.

Загальну дворівневу структуру класифікатора показано в матеріалі «Загальна структура ККТП у межах концепту “Податки на долонях”». Основну схему перенесено з розширеного первинного тексту без зміни її структури та змісту.

Для послуг ККТП виконує іншу функцію, оскільки послуга не рухається матеріальним товарним ланцюгом і не потребує кількісного обліку залишків. Код послуги фіксує вид і сферу надання, зв’язок із виконавцем, договором, актом виконаних робіт, оплатою та податковим режимом. Це дозволяє автоматизувати документообіг, податковий облік і статистику послуг.

ККТП також є точкою доступу до технічної та сертифікаційної документації. За індивідуальним виробничим кодом користувач може перевірити відомості про виробника, технічні умови, сертифікати якості, протоколи випробувань, санітарні висновки, характеристики та інші документи, які підтверджують якість і походження продукції.

Це спрощує обмін підтвердними документами між учасниками ринку. Покупець може отримати доступ до актуальної первинної документації без багаторазового пересилання паперових копій або файлів, навіть якщо товар пройшов через кількох посередників. Водночас обсяг відкритої інформації повинен бути достатнім для підтвердження якості та походження, але не розкривати рецептури, технологічні ноу-хау, виробничі секрети та іншу комерційно чутливу інформацію.

Єдина система кодів формує аналітичну базу для держави та бізнесу. За її допомогою можна зіставляти імпорт, експорт, внутрішнє виробництво, оптовий і роздрібний оборот, використання сировини, рух підакцизних груп та вихід товарів із внутрішнього ринку. Якість такої статистики залежить від незмінності коду в пов’язаних документах і відсутності дублюючих довільних класифікацій.

Система не повинна перетворюватися на надмірний бюрократичний бар’єр. Загальнодержавний рівень має описувати групи та підгрупи без вимоги індивідуального кодування кожної звичайної товарної позиції. Детальна індивідуалізація застосовується насамперед у добровільному виробничому режимі та в спеціальних контурах, де вона необхідна для підтвердження походження, кількості або безпеки товару.

Класифікатор повинен постійно оновлюватися. У разі появи нової товарної групи, послуги або технологічного виду продукції підприємство подає заявку. До завершення експертного розгляду можливе тимчасове віднесення об’єкта до найближчої групи, після чого до класифікатора вноситься новий або уточнений код. Процедура має бути прозорою, строковою та не перешкоджати законному господарському обороту.

Сферу застосування, рівні коду, документальну, податкову, виробничу, акцизну, сертифікаційну, аналітичну та антиконтрафактну функції системи узагальнено в матеріалі «Основні характеристики єдиної системи кодів класифікації товарів і послуг».

Таким чином, ККТП є не допоміжним довідником, а єдиною цифровою мовою податково-господарської архітектури. Він забезпечує формалізоване визначення предмета операції, зв’язок документів, автоматичний вибір допустимого режиму, підтримку виробництва, митну класифікацію, акцизний моніторинг, захист оригінальної продукції, доступ до підтвердної документації та формування якісної економічної аналітики при збереженні комерційної таємниці виробника.