Роздрібна торгівля

Роздрібна торгівля у межах податкового концепту «Податки на долонях» є спеціальним внутрішнім режимом застосування торгово-операційного податку, який охоплює реалізацію товарів або послуг кінцевому споживачу. На відміну від оптової торгівлі, де торгово-операційна податкова комірка формується навколо договору, рахунку-фактури, накладної та банківської оплати, роздрібна операція має спрощену документальну структуру. Це зумовлено тим, що передача товару, фіксація ціни, оплата та виникнення податкового зобов’язання переважно відбуваються в межах однієї касової події.

Платником податку з роздрібної торгівлі є продавець — суб’єкт господарювання, який здійснює реалізацію товару або послуги та отримує роздрібну виручку. Економічним носієм податку виступає кінцевий споживач, який оплачує податкову складову у складі повної роздрібної ціни. Для покупця операція залишається єдиним платежем за товар або послугу, тоді як система автоматично відокремлює суму податку від післяподаткового доходу підприємства.

Об’єктом оподаткування є операція з реалізації товару або послуги кінцевому споживачу. Внутрішнє переміщення товару між складами чи торговельними точками одного підприємства, технічне переміщення запасів та інші дії, які не утворюють факту реалізації кінцевому споживачу, самостійного об’єкта роздрібного оподаткування не створюють.

Базою оподаткування є грошове вираження вартості товарів або послуг, фактично реалізованих кінцевому споживачу та зафіксованих у товарно-касовому чеку. Ставка податку з роздрібної торгівлі у розмірі 4,5 % застосовується до ціни без податку на етапі формування роздрібного прайсу. Після цього утворюється повна ціна з податком, яка використовується у товарно-касовому чеку, добовому касовому звіті та банківському розподілі роздрібної виручки.

Базовою одиницею роздрібної торгово-операційної податкової комірки є товарно-касовий чек. Саме він фіксує факт реалізації товару або послуги кінцевому споживачу, відкриває податкову базу, забезпечує нарахування податку з роздрібної торгівлі та ініціює списання товару з відповідного цифрового обліку. Чек формується на підставі попередньо створеного прайсу роздрібної торгівлі та надалі включається до добового касового звіту.

Документальна структура роздрібного режиму ТОП складається з трьох взаємопов’язаних елементів. Прайс роздрібної торгівлі є підготовчим електронним документом, у якому підприємство визначає номенклатуру товарів або послуг, їх коди, ціни та податкову структуру майбутньої реалізації. Товарно-касовий чек є первинним документом, що фіксує конкретну роздрібну операцію та відкриває податкову базу. Добовий касовий звіт є агрегуючим документом, який об’єднує всі чеки відповідної доби, визначає суму податку та забезпечує взаємодію зі спеціальним банківським рахунком роздрібної торгівлі.

Такий підхід дозволяє розглядати роздрібну торгівлю як спрощений, але повноцінний режим торгово-операційного оподаткування. Податкове зобов’язання формується не за результатами ручного узагальнення операцій і подання періодичної декларації, а безпосередньо за фактом проведення роздрібної операції.

Загальну послідовність формування прайсу, проведення чеків, складання добового касового звіту та автоматичного розподілу виручки відображено в матеріалі Загальна структура алгоритму роздрібної торгівлі.

Першим елементом алгоритму є електронний документ «Прайс роздрібної торгівлі», який створюється в електронному кабінеті користувача та виконує функцію номенклатурно-цінового довідника для подальшого формування товарно-касових чеків. Прайс не є самостійним фактом реалізації, не відкриває податкову базу та не створює податкового зобов’язання. Його призначення полягає у попередньому визначенні параметрів майбутніх роздрібних продажів.

У прайсі підприємство зазначає назву товару або послуги, одиницю виміру, роздрібну ціну без податку, ставку роздрібного ТОП, суму податку, повну ціну з податком і код товарної позиції. Код може бути загальнодержавним кодом класифікації товарів і послуг, індивідуальним виробничим кодом оригінального товару або акцизним кодом. Завдяки цьому система може визначати податковий режим, перевіряти спеціальні залишки та пов’язувати роздрібну реалізацію з попередньою цифровою історією контрольованого товару.

Товарно-касовий чек є первинним документом роздрібної реалізації та безпосередньою податковою коміркою цього режиму. На відміну від прайсу, який лише визначає параметри майбутнього продажу, чек фіксує конкретний факт економічного обміну між підприємством і кінцевим споживачем. У момент проведення чека система фіксує передачу товару або послуги, визначає суму реалізації, відкриває податкову базу, нараховує податок за ставкою 4,5 % та списує відповідну кількість товару з цифрового обліку підприємства. За своєю функцією чек відповідає накладній у загальному алгоритмі ТОП, оскільки підтверджує товарний потік і відкриває базу оподаткування.

У товарно-касовому чеку відображаються номер, дата і час створення, продавець, роздрібна точка або касовий термінал, перелік товарних позицій, одиниці виміру, кількість, ціна з податком, сума з податком, сума податку, код товару, форма оплати, загальна сума до сплати та загальна сума податкового зобов’язання. Проведений чек розглядається як незворотний цифровий факт господарської операції. Його не можна приховано видалити або змінити заднім числом; повернення товару чи виправлення помилки оформлюється окремою зворотною або коригуючою операцією, яка зберігає історію первинного продажу.

Особливістю роздрібного режиму є те, що для окремих товарів наявності позиції у прайсі недостатньо. Якщо товар має акцизний код або індивідуальний виробничий код оригінального товару, система перевіряє його фактичний залишок у відповідному спеціалізованому звіті. Для підакцизних товарів контроль здійснюється через «Акцизний звіт», а для товарів із виробничим кодом — через «Звіт оригінальних товарів».

Сам факт внесення контрольованої товарної позиції до прайсу не дає підприємству права сформувати чек на необмежену кількість такого товару. Якщо акцизний або оригінальний залишок вичерпано, система блокує проведення чека до появи нового підтвердженого залишку. У результаті підприємство не може офіційно реалізувати більше контрольованого товару, ніж було вироблено, імпортовано, придбано або внесено до відповідного цифрового обліку. Товарно-касовий чек у цьому випадку виконує не лише фіскальну, а й контрольну функцію та стає останньою точкою цифрового руху товару до кінцевого споживача.

Добовий касовий звіт об’єднує всі товарно-касові чеки, проведені протягом відповідної доби, та визначає підсумкові показники роздрібної реалізації. У ньому система відображає валовий дохід від роздрібної торгівлі, суму податку до сплати та післяподатковий дохід підприємства. Звіт містить дату, номер, інформацію про роздрібну точку або касовий термінал, спеціальний банківський рахунок, перелік проведених чеків, суму безготівкової та готівкової виручки, суму податку, післяподатковий дохід і статус виконання. Таким чином, добовий касовий звіт виконує облікову, розрахункову та податкову функції.

Для проведення роздрібних операцій підприємство підключає спеціальний банківський рахунок роздрібної торгівлі. Його призначення полягає у накопиченні роздрібної виручки та її автоматичному розподілі між бюджетом і підприємством. Якщо спеціальний рахунок не підключено, система не дозволяє проводити товарно-касові чеки. Це забезпечує безпосередній зв’язок між фактом роздрібної реалізації, нарахованим податковим зобов’язанням і фактичною сплатою податку.

У разі безготівкової оплати кошти кінцевого споживача надходять на спеціальний рахунок роздрібної торгівлі. Після завершення доби система на підставі добового касового звіту визначає суму податку та післяподатковий дохід підприємства, після чого автоматично формує два платіжні доручення: на перерахування роздрібного ТОП до бюджету та на перерахування післяподаткового доходу на звичайний банківський рахунок підприємства. Спеціальний рахунок у такій моделі виконує функцію розрахункового фільтра: роздрібна виручка спочатку проходить через автоматичний податковий розподіл, а вже потім стає доступною підприємству для господарського використання.

Окремого регулювання потребує готівкова роздрібна реалізація. У разі безготівкового платежу грошовий потік одразу підтверджується банківською системою. Під час готівкової оплати касир приймає кошти від споживача, але до моменту інкасації вони перебувають у касі підприємства або торговельної точки та ще не є підтвердженим банківським грошовим потоком.

З погляду загальної логіки ТОП готівкова реалізація є операцією з відстроченим підтвердженням платежу. Товарно-касовий чек підтверджує товарний потік і відкриває повну податкову базу в момент передачі товару кінцевому споживачу. Водночас автоматична сплата податку відбувається пізніше, після інкасації та внесення готівкової виручки на спеціальний рахунок. Отже, чек забезпечує нарахування роздрібного ТОП, а подальше погашення зобов’язання залежить від фактичного надходження готівки до банківського контуру.

Готівкова виручка, отримана протягом доби, відображається у добовому касовому звіті як сума, що очікує інкасації. Документ внесення готівки має бути прив’язаний до конкретного підприємства, відповідного добового звіту, його дати та суми інкасованої виручки. Після зарахування коштів на спеціальний рахунок система зіставляє банківське надходження з добовим касовим звітом. Якщо суми відповідають одна одній, виручка набуває статусу підтвердженого грошового потоку, а система формує стандартні платіжні доручення до бюджету та на рахунок підприємства.

Якщо підприємство не внесло готівкову виручку на спеціальний рахунок протягом установленого короткого строку, наприклад однієї або двох діб, первинна роздрібна операція не скасовується. Товар уже переданий покупцю, чек проведений, податкова база відкрита, а роздрібний ТОП нарахований. Невнесена готівкова сума в такому випадку кваліфікується як дохід фізичної особи, заздалегідь визначеної підприємством у налаштуваннях добового касового звіту. Такою особою може бути директор, засновник, власник або інший уповноважений представник підприємства; за економічною природою відповідна сума може розглядатися як дивідендний або прирівняний до нього дохід.

Після такої кваліфікації система нараховує податок на доходи фізичних осіб відповідно до приватно-дохідного контуру концепції. Невнесена готівка перестає бути невизначеним залишком поза банківською системою та отримує фіскальну прив’язку до конкретної фізичної особи. Водночас роздрібний ТОП, нарахований у момент проведення чека, залишається податковим боргом підприємства, оскільки кошти не надійшли на спеціальний рахунок і не могли бути автоматично перераховані до бюджету. Такий борг погашається вручну в межах установленого строку, який у моделі може становити до 30 календарних днів із моменту його виникнення.

Запропонована логіка не дозволяє підприємству тривалий час утримувати готівкову виручку поза банківським контуром без податкових наслідків. Одночасно вона не заперечує реальність уже проведеної роздрібної операції, зберігає незворотність товарно-касового чека та розмежовує два самостійні наслідки: податковий борг підприємства з роздрібного ТОП і оподаткування особистого доходу фізичної особи, якій фактично віднесено невнесену готівку.

Сферу застосування роздрібного режиму, об’єкт і базу оподаткування, документальну структуру, правила контролю товарних залишків, банківський механізм і наслідки невнесення готівки узагальнено в матеріалі Основні характеристики роздрібної торгівлі у системі ТОП.

Таким чином, роздрібна торгівля у межах концепту «Податки на долонях» є завершальним етапом внутрішнього товарного руху, на якому товар або послуга передається кінцевому споживачу, а податкова база відкривається безпосередньо через проведення товарно-касового чека. Особливість режиму полягає у поєднанні фіскальної, облікової та контрольної функцій: чек одночасно підтверджує продаж, відкриває базу, нараховує податок, списує товар із цифрового обліку та включається до добового касового звіту. Зв’язок із «Акцизним звітом», «Звітом оригінальних товарів» і спеціальним банківським рахунком забезпечує автоматичне адміністрування податку, контроль легальності товарного залишку, прозорість роздрібної виручки та мінімізацію можливостей для необлікованого продажу товарів кінцевим споживачам.